Я побачив сонячну стежину...
Я побачив сонячну стежину
на грайливо-перловій воді.
Запірнувши, вогником полину
у літа безжурно-молоді.
У недоціловані світанки
і багряно-жовті вечори,
у студентські ночі, дні і ранки
молодо-гарячої пори...
Нам нечасто ходжені дороги,
путівці, туман і сивий плай
залюбки стелилися під ноги,
нас водили через рідний край.
Я змужнів і наче став дорослим.
Вже і син шукає путівці,
що Життя сховало поміж сосни –
як зайчатко сонячне в руці.
Він знайде свою одну дорогу.
І, не озирнувшись, побіжить
вдалину, де радощі, тривоги
і щасливих днів жадана мить...
29.07.09р.
|
| Категорія: Вірші українською | Додав: arvidas (17.11.2010)
|
| Переглядів: 900 | Коментарі: 1
| Рейтинг: 5.0/3 |
| Всього коментарів: 1 | |
|
|
|
|
|
Зміст
Дружні ресурси
|
